Джерело: газета “Столична Неділька” №4/12 – 18 грудня 2020 року

Українці не здатні самостійно усвідомити себе як цілісність Самостійної Української Держави України, тому її роздирають на шматки, після чого її доведеться відновлювати «знизу». Причини криються в тому, що за 30 років українці так і не змогли відповісти, для чого нам бути разом і не змогли виробити відповідну стратегію. Щоб врятувати Україну потрібні лідери-патріоти в кожному селі, селищі, місті, на всіх рівнях влади – які мають бути однією єдиною командою лідерів у всіх напрямках. Команда лідерів, якій повірить народ, яка здатна донести до свідомості кожного українця чому ми маємо бути разом, що нас об’єднає і врятує пограбовану Україну.

Ми відзначили річниці двох Майданів, другий називаємо Революцією Гідності. Але чи стали ці події революціями? По-перше, для того, щоб стати революцією, Майдани мали плануватися як революція. Революція, як відомо, має організації, цілі, які виражені через програми. Цілі програм досягаються тривалий час, а організації несуть відповідальність за їх реалізацію. Нічого такого у наших революціях не було. Це були «революції», які очолювалися не партіями з програмами. Ці «революції» були інспіровані олігархами, владними партіями та політичними лідерами, які хотіли влади. Тому Майдани і не могли стати революціями. – Яке тоді слово підібрати для них? – Бунт? Повстання?.. Яка була мета у Євромайдану? Вступити в Європу. – Це було лише спочатку. Потім метою стало повалення корупційного режиму Януковича та зміна системи в Україні.

Звідки ви про це знали? – Із промов учасників на сцені, листівок, літератури, яка поширювалася в інтернеті і в офф-лайні. – І як нам ці листівки допомогли? Щось змінюють не листівки, а організації – соціальні рухи. Ну, скажімо, «Правий сектор» досі існує. – Існує. Лідер «Правого сектора» набрав менше одного відсотка при голосуванні на президентських виборах, а «Правий сектор» не пройшов у парламент. Та ну, це маргінальні сили. Представники якої-небудь «Партії любителів пива» і то мають потужнішу організацію, ніж «Правий сектор»!

Сьогодні українське суспільство розколене на три несолідарні частини: націонал-патріотів, російськоорієнтованих та західних компрадорів. Я ще не беру до уваги олігархів – люди думають, що це якась окрема сила. Олігархи наші так само розколені. Тому що їх основні капітали, їх основні ринки чи джерело, де вони тримають своє багатство – не Україна. Абсолютна більшість олігархів – проросійські.

Жоден Український президент не створив солідарне українське суспільство. Взяти для прикладу гетьмана Порошенка. Він говорив – українізація, йшлося про мову і це відбувалося на тотальному рівні. Відбулося «цементування» у галузі релігії, а не об’єднання різних конфесій. Він говорив про армію, яку фактично розкрадав, а не робив сучасною. Тобто фактично займався розколом сучасного суспільства. Більше того.

Вони поклали на питання декомунізації основні сили, на відкидання всього російського і проросійського, включно з культурним простором – оце і є розкол. Можна скільки завгодно воювати з російською владою і російськими військами, але коли починають воювати з російськомовними, значна частина яких була на фронті й боронила Україну, – це називається дурість, це розкол країни.

У нас прописана орієнтація – тобто рух у напряму Північно-атлантичного блоку НАТО і Європейського союзу. Це підриває передумови Декларації про суверенітет 1990 року, на яку Конституція опосередкованим чином посилається – вона посилається на Акт проголошення незалежності, а той, в свою чергу, посилається на Декларацію. Якщо би ми хотіли переосмислити, то потрібно було прибрати з Конституції посилання на Акт проголошення незалежності.

Зараз же ми створили в Конституції суперечність. От лише в Україні нема конституціоналістів публічних, які б поставили це питання, які ж сказали б «що ж ви робите?!». Немає Конституційного суду, який би відмінив це. Але Конституційний суд змовчав, зате створив проблему в іншій частині. Не можна у Конституції фіксувати жодні геополітичні орієнтації! Тому що Конституція – документ іншого рівня. А геополітичні орієнтації сьогодні одні, а через п’ять років інші, через десять знову. А якщо ви їх зафіксуєте в Конституції, ви матимете абсолютно нединамічну, нерухливу ситуацію. Ніхто так не робить.

Тим більше, що такі речі, в яких вказується, в якому напрямку Україна буде втрачати суверенітет, суперечать головному принципу Конституції, яка проголошує суверенітет. Тобто там стільки протиріч, що будь-який нормальний конституціоналіст ногу зламає. Але ми ж на це не реагуємо – справа в кон’юнктурі. В 1990-му році, коли ми були в складі СРСР, вона була іншою, а зараз змінилася. Тому й виникла потреба орієнтуватися на міжнародні блоки. – Так я про це і кажу! Якби ми не виносили на конституційний рівень кон’юнктуру, у нас не було б цих суперечностей.

Одну кон’юнктуру зафіксували в декларації, іншу – в сучасній конституції. А потім взяли – і послалися в сучасній Конституції на стару кон’юнктуру. Якщо у вас кон’юнктура змінилася – скасовуйте Декларацію про державний суверенітет. – Та ну, як можна її скасувати? – Ну тоді змінюйте її текст! Тому що всі правові документи мають дотримуватись якоїсь логіки. Бо якщо її немає, то рано чи пізно зроблять так, що всередині цієї логіки вас і розколють. Бо буде частина людей, які почнуть обстоювати Декларацію про незалежність, а частина – сучасну Конституцію. У суспільстві буде розкол. І ворогом це завжди буде використано. Якщо цього не розуміти, значить ви – погані стратеги, політики та конституціоналісти.

Я не можу цього розуміти і не хочу. Бо якщо я це зрозумію, значить я прийму ситуацію розколу як безповоротну. – Ну, щодо нинішнього рішення Конституційного суду, то як кажуть експерти – ніхто у нас не збирався боротися з корупцією. Законодавство таким і приймалося, щоб за потреби його можна було визнати нечинним – в Україні або в Європейському суді із прав людини. Будь-яка система має межу міцності. Якщо ви будете постійно вносити суперечності, проблеми, постійно створювати невідповідності – рано чи пізно у вас все перестане працювати, суспільство буде розколене, система не буде працювати і країни не буде.

Наслідком імітацій різних реформ, є закінчення існування країни – рано чи пізно. Якщо ви тривалий час не робите змістовних дій, а робите лише імітацію, то у вас країна стане імітацією. ми не маємо аналізувати, хто що говорить на виборах. Ми маємо самі зробити Україною пріоритетною – для себе. Що робить нас пріоритетом у цьому світі?. Якщо інші країни роблять нас пріоритетом, а ми свою країну – ні, тоді нашої країни не буде. – Питання в тому, що ми зараз – слабка постколоніальна країна і залежимо від зовнішніх гравців… – А чому ми – постколоніальна країна? У нас просто розгорнутий інший колоніалізм!

У нашій Конституції підтверджено, що ми не маємо суверенітету – ми маємо орієнтацію на ЄС та НАТО. У нас прийнятий закон Яресько, за яким частина нашого ВВП належить не нам. Нам МВФ постійно диктує, що нам робити в економіці. У нас Нацбанк давно не має фінансового суверенітету, тому що він керується ззовні. Ми – колоніальна країна, бо залежимо від іншої імперії! – Нехай, залежимо ми від цієї «імперії», від МВФ, від інших міжнародних організацій. Питання в тому, як зробити так, аби до нас прислухалися і нас поважали? – Ми ніяк не можемо підвищити значимість. Хіба можна із позиції приниженого збільшити свою ціну? Це абсолютно неправильна постановка завдання.

Треба ставити питання про появи нових суб’єктних бачень. Наприклад, навіщо нам бути разом. Про те, яким чином нам створити центр стратегування. Про те, як нам створити стратегії розвитку. Ось про це треба думати, а не про те, як нам підвищити значимість для Сполучених Штатів чи для Європи. Давайте підвищимо значимість своєї країни для себе!

Як нам бути разом коли Україна не здатна усвідомити себе як цілісність? Ні в якій точці і ні в якому просторі. – Тобто, Україна приречена в будь-якому разі? Приречена! Приречена! Вважайте, що її вже нема! – Ви правильно сказали, що від нашого розбрату виграють наші вороги. Чи може від цього виграти проросійська еліта, яка, на мою думку, є ворогом України? – Якщо українській еліті не вигідно мати цілісну Україну, то у неї завжди знайдуться вороги – і в Росії, і в Польщі, і в Німеччині, і у Франції. У нас кругом будуть вороги – з однієї просто причини. Не тому що вони вороги, а тому що кругом ззовні України усі сусіди мають свої інтереси. Якщо ви не переслідуєте свої, то вони починають використовувати вас.

Якщо ви нічого не хочете, вони будуть використовувати вас для своїх інтересів. – Ну, давайте погодимося, що зовнішня політика – це боротьба і дикі джунглі… – Не зовсім так. Боротьба і дикі джунглі – це коли всі хоча б відносно рівні або принаймні мають шанси. Заєць може втекти від вовка, а ведмідь може, як захоче, розірвати і вовка, і зайця. Казати, що така ж ситуація у світовій політиці – це не правда. В Україні – колоніальна ситуація. Це не джунглі. Це набагато гірше. Ми ж підпорядковані, на нас ніхто не звертає уваги, нас використовують. У нас політична ситуація, коли Україну всі використовують. – Чи можлива в Україні зміна еліт? – Ви не можете говорити про зміну еліт, тому що еліта – це те, що, власне, ухвалює таке рішення. Можна виростити нову еліту, можна самому стати елітою. Але наша країна ніколи не ставила перед собою цю мету. Тому що це важко, це боляче, іноді це смертельно небезпечно.

Тому що люди, які сьогодні обстоюють примітивні інтереси щодо грабунку та здирництва, а на цьому кидаються примітивні гасла типу «армія, мова, віра» – вони не є елітою. В принципі не є. Тому що вони мислять примітивно. Саме через примітивне мислення вони не є і ніколи не будуть елітою. Вони не можуть ставити завдання створити еліту, бо еліта створюється під складне мислення, складне усвідомлення цілісності. – Якби зараз були дострокові парламентські вибори, які б партії пройшли?

– Це не має жодного значення. Доля України не вирішується більше в політиці – взагалі. Хто б не пройшов у Раду, хто б не став президентом – це нічого не змінить. Партія патріотів, скажімо, не змінить країни. Тому що бути патріотом – це дуже примітивна позиція. Змінять лише стратегії і програми. Ви бачите людей зі стратегіями і програмами, які могли б прийти до влади і щось змінити? Хто тоді має вирішити ці проблеми? – Це має бути зв’язка інтелектуалів і… політичних лідерів, які не є партійні. Тільки зв’язка таких людей, які пропонують програми і стратегії, монолітна команда лідерів які мають програму і стратегії її втілення, тільки це може змінити ситуацію.

Але, на жаль, ми уже пропустили цей момент коли у нас був час. Тепер вже все – часу не має. В цій структурі, за цієї політичної організації, за цієї Конституції ми вже не встигаємо – усіма цими речами а нинішній наш президент має слабке уявлення, що таке стратегія. А тепер є лише наслідки! Тобто ми тепер можемо повністю втратити Україну, дійти до нуля і почати все з початку. З окремих анклавів, окремих територій, окремих структур – і почати будувати знизу. Ми вже проґавили той момент, коли могли зробити це на рівні всієї країни. Якщо ми втратимо Україну, то принаймні частину її окупує Росія. – Точно! Абсолютно вірно!

Тому ми націоналісти не маємо жодного права допустити щоб втратити Самостійну Українську Державу України! Скажіть, чому ви не згодні з ідеями українських націоналістів? – А у них є якісь ідеї? Давайте почнемо з того, яка стратегія українських націоналістів? Чи є у них якісь програми, у українських націоналістів є «ПРОГРАМА ПОРЯТУНКУ УКРАЇНИ»? Чи є у них програма щодо боротьби з вирубуванням лісів в українських Карпатах? У них є програма щодо бурштину? ТАК Є в українських націоналістів відповіді на ці питання, не потрібно забувати що саме націоналісти першими ішли на фронт, боронили Україну, віддавали за Україну свої життя.

Саме з ними я себе позиціоную. До всіх інших «ПАТРІОТІВ» я просто критично ставлюся. А яка найбільша стратегічна задача України зараз? Де відбувається стратегія і стратегування? Нема стратегії в Українського народу? Ви не можете питати про стратегію тому що не зрозуміли, для чого нам ця стратегія здалася тому що не відповіли на головне питання – для чого нам бути разом?

Команда Лідерів Громадянського Сусільства України знає відповідь! Поки ми не відповімо на це питання, ми разом не будемо. – Яка тоді наша відповідь? – Ми разом для того, аби, за Конституцією, співуправляти і співволодіти і контролювати владу яку ми обираємо на певний проміжок часу… І лише тоді коли кожен українець це не лише почує, а і зрозуміє в правовому полі, що він і є співвласником держави – тоді і відбудеться заможна багата і щаслива Самостійна Українська Дер жава України співласником якої буде кожен з нас.

Тому має відбутися ТРЕТЯ РЕВОЛЮЦІЯ – РЕВОЛЮЦІЯ СВІДОМОСТІ в голові кожного українця, який з несвідомої біомаси (як про народ України казала велика інтелектуалка – Юлія Тимошенко) має стати вільним українцем адже як знову ж таки таж Юля казала: «Справедливість є, і за неї потрібно боротися»!

Тому площадка команди лідерів громадянського суспільства України – Українська Мовна Телекомпанія «СТОЛИЦЯ», газета «Столична Неділька» – «Центр журналістських розслідувань протидії рейдерству в державних та правоохоронних органах», «Всеукраїнський комітет боротьби з корупцією в правоохоронних органах», «Колегія Адвокатів Києва та київської області» та інші громадські інституції ГСУ (всього 555 організацій) об’єднують свої зусилля заради служіння українському народу – співвласнику самостійної української держави України. Просимо долучатися до площадки третьої революції – Революції Свідомості Українського Народу.

ВОЇН СВІТЛА – НАЦІОНАЛІСТ – ВАЛЕНТИНА ВИНОГРАДОВА.