ШТОРМИТЬ КОРУПЦІЯ У СПАСІ

Джерело: газета “Столична Неділька” № 6/01 – 30 січня 2021 року
Людина ще й тим
перевершує машину,
що вміє сама себе
продавати.
Станіслав Єжи Лец
Природне для корупціонера прагнення дотримуватися своїх корінних інтересів стає головною життєвою метою, яка закриває собою всі інші цілі, і надає барви грошових знаків усім формам людських взаємостосунків. Користолюбці, встановлюючи матеріальну вартість усім явищам навколишнього світу, самі автоматично підпадають під категорію товару.
Паростки корупції з’явилися на центральній садибі колишнього колгоспу «Спаський» (голова правління Микола Васильович Гаврилюк) майже тоді, коли стала незалежною наша ненька – Україна.
Підтвердженням цього є великий фактаж, викладений на 18 аркушах формату А-4 машинописного тексту АКТУ «Документальної ревізії господарко-фінансової діяльності колгоспу «Спаський» Косівського (тоді господарство і місцева рада були в складі) Косівського району Івано-Франківської області» від 05 вересня 1992 року.
Господарсько-фінансову діяльність за період з 01 січня 1991 року по 01 липня 1992 року перевіряла комісія на підставі наказу від 10 серпня 1992 року за № 520 управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації у такому складі: ведучий бухгалтер-ревізор відділу організації і методики контрольно-ревізійної роботи М.В.Гошовський, головний економіст Ф. М. Василенко, старший контролер-ревізор КРУ Міністерства фінансів України по Івано-Франківській області М. М. Дівончук та ревізійна комісія колгоспу на чолі з М. Ф. Климович.
В акті констатується, що за згаданий період виявлено ряд порушень стосовно дотримання Статуту колгоспу, господарської діяльності (правильніше б сказати – безгосподарності), розрахункової та фінансової дисциплін, низьку ефективність ревізійної роботи. Так, усупереч діючого законодавства в грудні 1991 року тут списано на збитки господарства дебіторську заборгованість по розрахунках з підприємствами й організаціями на суму 19 435 карбованців. З вини окремих посадових осіб штраф – 16 500 карбованців. Під час інвентаризацій товаро – матеріальних цінностей у відповідальних осіб виявлено нестачу на 9 111 карбованців і лишки на 25 карбованців.
З водіїв автотракторного парку не стягнуто перевиплати паливно-мастильних матеріалів на 5 934 карбованці. А інженер цегельного заводу М. С. Бойко за час своєї роботи на випалювання цегли безпідставно списав 33 тони вугілля… У квітні того ж таки, 1991 року, всупереч Положенню про оплату праці водіям автотракторного парку нараховано та виплачено премії в сумі 830 карбованців. Безгосподарність призвела до того, що в колгоспі знизилася середньорічна урожайність з кожного гектара: зернових на 11,3 центнера, льону – 1 центнер, картоплі – 182 центнери, овочів – 14 центнерів… у кінцевому підсумку рівень рентабельності з 43 відсотків знизився до 16.
Уже 12 вересня 1992 року голові правління колгоспу «Спаський» панові М.В.Гаврилюку та начальнику управління с/г Косівської РДА панові М. Ф. Тарабасу був направлений лист за № 13-19/343 на трьох аркушах за підписом першого заступника управління сільського господарства Б.А.Костюка. В ньому йшлося про те, що треба вжити конкретних заходів щодо усунення виявлених недоліків, притягнення винних до відповідальності та до 01.11.1992 року інформувати про це…
…годі було очікувати змін на краще. В бурхливих водах того часу колгосп «Спаський», як дірявий корабель, почав на очах у всіх лю дей тонути в каламуті. А ще не без підбурювання тодішніх чиновників тамтешні мешканці ратували за від’єднання від Косівського району та приєднання до Коломийщини. Вийшло так, як говориться в прислів’ї «Риба псується від голови».
Гуцули з давен кажуть, що в кождого в собі крива рука. Так і вийшло і з іменитим колгоспом у селі Спас. Усе розвалилося і майже пошшіпку нема з колишніх: ферми, автотранспортного парку, цегельного заводу, пошивного цеху. Зате файна власна господарка у пана М.В.Гаврилюка, ніби новоявленого олігарха.
Світлої пам’яті професор, член Національної спілки письменників України, член Наукового Товариства імені Шевченка, лауреат Шевченківської премії, заслужений діяч мистецтв Степан Пушик якось-то влучно сказав: «Щоб стати начальником, то треба бути наглим і трохи свинею». То й видно, хто за всяку ціну рветься до прибуткової посади й усіляко тримається теплого і м’якого крісла…
ДАЛІ БУДЕ…
Іван КУРИЧКА,
для «СТОЛИЧНОЇ НЕДІЛЬКИ»
фото: https://uk.m.wikipedia.org