«Неділька Столична»
Суспільно-політична газета вільних українців
Архів газети
....
Суддям Конституційного Суду України, ЗАХИСНИКАМ КОНСТИТУЦІЇ – ГОЛОВНОГО ЗАКОНУ ПРАВ І СВОБОД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Ми Представники ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА УКРАЇНИ.
Від Конституційного Суду України вимагаємо терміново, на підставі статей
40, 64, 68, 107, 150, 151, 152, 153 Конституції, встановити відповідність вказаного вище Закону нормам Конституції.
Нагадуємо, що суб’єкти конституційного подання (48 народних депутатів України, і ще окремо 53 народних депутати України) вже зверталися до Конституційного Суду України визнати Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року № 552-ІХ (далі – Закон № 552-ІХ) таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
Земля сільськогосподарського призначення є основною матеріальною цінністю, що належить на правах власності всьому Українському народу та підлягає особливій охороні з боку держави, яка визначає основу нашого конституційного ладу і є біологічною необхідністю для існування всього Українського народу.
Зміна статусу землі – це спроба зміни конституційного ладу в державі та реальна загроза національній безпеці України.
Звертаємо увагу на те, що:
– право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно Українському народу, як носію суверенітету, і це право не може бути узурповано державою, її органами або посадовими особами (частина 3 статті 5 Конституції).
Отже, народні депутати, Президент та урядовці, ініціюючи проєкти законів про землю, нехтуючи визначальними для конституційного ладу в Україні положеннями статей 13 і 14 Конституції України, по суті, в незаконний змінюють конституційний лад держави.
Це руйнує базові засади України як «суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави» (стаття 1 Конституції України) та унеможливлює її майбутнє.
Шановні судді Конституційного Суду!!! Будьте до кінця захисниками Конституції і Вас народ зрозуміє та підтримає. Не дозволяйте продати Українську землю, бо в кінцевому варіанті при цьому буде продана Україна і зникне Українська хліборобська нація. Залишіться в народній пам’яті чистими і чесними, якщо навіть станете бідними.
•••
З ТАКОЮ Ж ВИМОГОЮ МИ зверталися до Гаранта Конституції 27.05.21 р. (ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ПУБЛІКУВАВСЯ 25.06.21 р. в газеті «НЕДІЛЬКА СТОЛИЧНА»…) та ОФІС Президента відправив нас до Кабінету Міністрів України: «З ПРОХАННЯМ ОПРАЦЮВАТИ ТА ПРОІНФОРМУВАТИ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ»…
ДАЛІ БЕЗ КОМЕНТАРІВ.
Звертаємо окремо ОСОБЛИВУ увагу на тих, хто вчинив лиходійство 31 березня 2020 року і о першій годині ночі до тих, хто голосував за антиконституційний та антинаціональний Закон № 552-ІХ, Українська земля – виключна власність всього українського народу. Саме так визначає її статус, установчий документ сучасної української державності:
– Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Відтоді установлювати режим володіння та господарювання на землі – суверенне право лише народу, а не держави. Саме тому узурпація Верховною Радою України цього суверенного права – злочин перед нацією.
НАРОДНИМ ДЕПУТАТАМ – ПРЕДСТАВНИКАМ ПОЛІТИЧНИХ ПРИВАТНИХ КЛУБІВ ОЛІГАРХІВ, ЯКИМ МИ ЛІДЕРИ ГСУ ВИСЛОВИЛИ НЕДОВІРУ ТА ЗВЕРНУЛИСЯ ДО ПРЕЗИДЕНТА ГАРАНТА КОНСТИТУЦІЇ ЩОБ ДАВ ПУБЛІЧНУ ОЦІНКУ ВІДПОВІДНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПРОВЛАДНИХ ПАРТІЙ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ В УКРАЇНІ» та ЗВЕРНУЛИСЯ З ВИМОГОЮ ДО МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ ПРО ПЕРЕВІРКУ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРЛАМЕНСЬКИХ ПАРТІЙ ВІДНОСНО УЗУРПАЦІЇ ВЛАДИ – ВІДПОВІДНОСТІ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ ЗУ та КОНСТИТУЦІЇ та ВИСВІТЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТАКОЇ ПЕРЕВІРКИ В СУСПІЛЬСТВІ.
І ЗНАЙТЕ – ВАС СУДИТЕМЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО УКРАЇНИ ЯКЕ СКАЖЕ СВОЄ СЛОВО ЧЕРЕЗ ТРИБУНУ НАРОДУ-НАРОДНИЙ ТРИБУНАЛ ЯКЩО ГРОМАДСЬКОГО СУДУ БУДЕ НЕ ДОСТАТНЬО, ТО ВСІ ВАШІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ САМОСТІЙНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ БУДУТЬ РОЗСЛІДОВАНІ І ПЕРЕДАНІ ДО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ!!!
Центральна Рада Лідерів ГСУ
21 серпня 2021 р
2
ШКОЛА ЛІДЕРСВА УМТК «СТОЛИЦЯ»
№ 16-17/08 – 15–30 серпня 2021 року
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕФЕКТИВНОГО ЛІДЕРСТВА
ВАЛЕНТАЙН ЕЛІАС ПРОФЕСОРПСИХОЛОГІЇ, ГОЛОВА
ПРЕДСТАВНИЦТВА «Ю ЕС ЕЙ МЕДІА КОРПОРЕЙШНЛ» США, ПРОДЮСЕР ТА АВТОР МЕДІЙНОЇ ПРОГРАМИ «500 ЛІДЕРІВ ЯКІ ВРЯТУЮТЬ СВІТ» США СПІВАВТОР ТА ПРОДЮСЕР
ПРОГРАМИ «КОМАНДА ЛІДЕРІВ
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА УКРАЇНИ» УКРАЇНСЬКА МОВНА
ТЕЛЕКОМПАНІЯ «СТОЛИЦЯ»
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЕФЕКТИВНОГО
ЛІДЕРСТВА
Люди звикли думати, що керування організацією чи країною рівнозначно диригуванню симфонічним оркестром, але це більша частина цього. Хороші лідери створені, а не створені. Якщо у вас є бажання та сила волі, ви можете стати ефективним лідером, хороші лідери розвиваються шляхом нескінченного процесу самонавчання, навчання та досвіду.
Цей посібник допоможе вам у процесі лідерських завдань.
ЗНАЧЕННЯ КЕРІВНИЦТВА – ПОЗИТИВНА ЗМІНА, ЯКА ВИРОБЛЯЄТЬСЯ НА ЗОБРАЗІ
Лідерство – це процес, за допомогою якого людина впливає на інших для досягнення мети та спрямовує організацію чи країну таким чином, щоб зробити її більш згуртованою та злагодженою. Це також процес, за допомогою якого особа впливає на групу індивідів для досягнення спільної мети. Процес, за допомогою якого людина впливає на інших для виконання місії, надихаючи інших слідувати вашому баченню в межах заданих вами параметрів, настільки, що це стає спільними зусиллями, спільним успіхом. Лідерство – це процес соціального впливу, який максимізує зусилля інших для досягнення мети.
Керівництво здійснює цей процес, застосовуючи свої лідерські знання та вміння – це називається керівництвом процесом.
ВИКЛИКИ ЕФЕКТИВНОМУ ЛІДЕРСТВУ
Оскільки в ефективному керівництві є проблеми, існують практики та зобов’язання щодо ефективного
лідерства. Ці принципи допоможуть лідерам витримати випробування лідерських викликів, добре знаючи, що контекст через роки змінюється, а зміст керівництва змінився.
ЕФЕКТИВНЕ ЛІДЕРСТВО В ДІЇ
Лідери стають більш ефективними в лідерстві, практикуючи справжні лідерські навички.
Проблема керівництва полягає в тому, як лідери мобілізують інших бажаючих робити надзвичайні речі в організації чи країні. Це стосується практики, яку лідери використовують для трансформації цінностей у дії, бачення в реальності, перешкод для інновацій, сепаратизму у солідарність та нагороди. Йдеться про лідерство, яке створює клімат, в якому люди перетворюють складні можливості на
надзвичайний успіх.
ОБОВ’ЯЗКИ ЕФЕКТИВНОГО ЛІДЕРСТВА
1. Наведіть приклади, вирівнюючи дії
зі значеннями спільного доступу.
2. Уявіть собі майбутнє, зображуючи
захоплюючі та облагороджувальні
заходи
3. Залучіть інших до спільного бачення, закликаючи поділитися прагненнями.
4. Шукайте можливості, шукаючи інноваційні шляхи змін, зростання та
вдосконалення.
5. Сприяти співпраці шляхом просування цілей співпраці та зміцнення
довіри.
6. Зміцнюйте інших, ділячись владою
та розсудом.
7. Визнайте внески, висловлюючи
вдячність за досконалість людей.
8. Святкуйте цінності та перемоги,
створюючи дух спільності.
ДЕЯКІ КЛЮЧОВІ СЛОВА ДЛЯ ЕФЕКТИВНОГО ЛІДЕРСТВА НА ВЛАСНОМУ ПРИКЛАДІ
Будьте прикладом для наслідування, практикуйте те, що ви дотримуєтесь.
ПІДНЯТИ ІНШИХ ВГОРУ
Це допоможе іншим знайти свій голос, знайти хороше в інших.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ЛІДЕРСТВА
ТАКОЖ ПОТРЕБУЮТЬСЯ
ЩО БУДУТЬ наступними; ЗАГАЛЕННЯ; Взаємозв’язок між керівництвом та
міжусобністю є одним з головних атрибутів великого лідера, це послідовність дій, цінностей, методів, принципів, очікувань та результатів. Це означає глибокі зобов’язання робити правильну справу з правильної причини, незалежно обставини .note; ми повинні знати, що як трансформаційне лідерство, так і трансакційне лідерство безпосередньо
пов’язані з інтегризмом, тому зв’язок між інтегризмом та довірою не можна переоцінити у лідера.
ЧЕСНІСТЬ;
Чесність – це здатність зберігати цілісність. І політичні, і соціальні культурні лідери повинні бути чесними, що дозволить громадянам використовувати факти та цифри для оцінки та перевірки своєї компетенції щодо стану соціального забезпечення. Керівники повинні знати, що люди стежать за своїми компетенціями в керівництві, і на основі фактів і цифр люди побачать їх компетенцію або некомпетентність.
КОМПЕТЕНЦІЇ ЛІДЕРСТВА
Компетентність лідерства представляє собою сукупність знань та здібностей, що становлять ефективне керівництво в організації. Ось чому керівництво всіх розділів має вивчати і набуває всебічних знань про лідерство, щоб володіти якостями та кваліфікацією хорошого керівництва. Крім того, це вміння та поведінка, що складає вищі результати завдяки використанню підходу, заснованого на компетентності, щоб організація керівництва могла покращити ідентичність та розвинути своїх лідерів поколінь гнізд.
ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ЛІДЕРСТВА
НАСТУПНИМИ
1 ЧЕСНІСТЬ;
2 КОМПЕТЕНТНІСТЬ;
3 ОБОВ’ЯЗКИ;
4 ЦІЛІСНІСТЬ;
5 СМІЛИВІСТЬ;
6 ПРЯМО
ЧОМУ В УКРАЇНІ НЕ ПРАЦЮЮТЬ ІНСТИТУЦІЇ НІ КРИМІНАЛЬНОЇ, НІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ?
Чи є в антикорупціонерів, яких підтримують європейці та громадські організації, союзники при владі? Чому післяудару Конституційного суду та «повернення» повноважень Національному агентству з питань запобігання корупції (НАЗК) чиновникам легше приховати доходи і заплатити штраф, ніж показати активи? Чи потрібно відкривати порядкидекларування працівників спецслужб? Хто заблокував можливість моніторингу способу життя суддів? Чому депутати не повертають відповідальність суддів за завідомо неправосудні рішення? Хто в парламенті прийняв викривачів за «стукачів»? Як зламати політичну корупцію і ЗУПИНИТИ тотальний контроль ВЛАДИ КЛАНАМИ ОЛІГАРХІВ? Вестиме журналістське розслідування «ЦЕНТР ЖУРНАЛІСТСЬКИХ РОЗСЛІДУВАНЬ» УКРАЇНСЬКА МОВНА ТЕЛЕКОМПАНІЯ «СТОЛИЦЯ». На ці та інші запитання, поставлені нашими читачами, що є резонансними, на нашу думку, у суспільстві.
– Яких реальних ударів по системі запобігання корупції завдало рішення Конституційного суду України про скасування кримінальної відповідальності за недостовірне декларування?
– Втрачено 10 тисяч кримінальних проваджень за фактами неподання декларацій. Цих людей, які приховали свої доходи, вже ніколи не буде притягнуто ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності.
Втрачено також 3400 справ за фактами приховування майна публічними особами. можемо втратити ще 200 вироків, які були винесені. Оскільки на їх оскарження у зв’язку з визнанням КСУ закону недійсним дається тільки місяць, я думаю, що недорахуємося все-таки кількох десятків. А це – повернення грошей до бюджету.
– Хто фігуранти?
– Колишні народні депутати Костянтин Жеваго, Ігор Кононенко, Андрій Лозовий, судді КСУ Ірина Завгородня, Володимир Мойсик, Ігор Сліденко, а також голова КСУ Олександр Тупицький, колишній губернатор Запорізької області Костянтин Бриль, директор Львівського бронетанкового заводу Роман Тимків, троє суддів
Дніпропетровського апеляційного суду, мер Одеси Труханов та багато інших.
Правда, якщо кримінальну справу буде закрито, є можливість притягнути їх до адміністративної відповідальності. А це — штраф і внесення до реєстру осіб, які вчинили корупційне правопорушення. Однак є строк давності – два роки від моменту подачі декларації. Зазвичай він уже сплив.
– Поновлення кримінальної відповідальності новим законом не повернуло ситуацію в початкову точку?
– Не повернуло. Кримінальну відповідальність установлено у м’якшому варіанті з можливістю затягувати терміни й уникати покарання.
Тобто справи з недекларування перевели у статус кримінальних проступків зі строком притягнення до відповідальності два роки. Якщо активи виведено в офшори, то фізично встигнути розслідувати ці справи неможливо.А ЦЕ не відповідає програмним документам про підвищення відповідальності за корупцію, які декларувалися і самим президентом, і його партією.
– Можна й так сказати. Корупціонерові легше буде сховати доходи й заплатити штраф, ніж показати активи за кордоном або десь іще. Не подав декларації, заплатив штраф – і вільний.
Саме тому й не виходить швидко рухатися, що корупція в Україні більш професійна і масштабна, ніж антикорупційні органи.
Про моніторинг способу життя, загальну превенцію та недоторканність суддів
– Переписати все на друзів і родичів, як і раніше, можливо?
– Парламент частково вирішив цю проблему в жовтні 2019 року, передбачивши в законі про запобігання корупції декларування майна, яким ти користуєшся не тільки 31 грудня, а й половину звітного періоду. Тобто 183 дні.
– А можна було тільки за один
день?!
– Так. І чиновники, поїхавши наприкінці грудня кудись відпочивати, казали: у нас немає в користуванні ніякого майна. Тепер, маючи такий часовий люфт, ми можемо зафіксувати факт тривалого користування машиною, будинком або іншими активами. Це – перше. Друге. Приміром, коли ти використовуєш транспортний засіб, є вартість його використання.
Отже, ми можемо її оцінити і скласти протокол про корупцію. Відтак, є можливість зробити неефективним переписування свого майна на інших осіб. Користуєшся півроку Maserati, записаним на маму-пенсіонерку – отримай протокол про корупцію.
Законодавець удосконалив закон, а ми – свої практики.
– Але це можна зробити, тільки певний час моніторячи спосіб життя чиновника.
Такий моніторинг передбачає аналіз відповідності способу життя декларованим доходам. Скільки витрачає, на чому їздить, у яких ресторанах харчується? Причому це не
слідчі дії, в чому нас намагаються обвинуватити, а робота саме з відкритими джерелами. Під час моніторингу
ми, наприклад, можемо зафіксувати факт спільного проживання та визнати розлучення фіктивним. І тоді це
буде вже кримінальне провадження за недекларування майна фактичної дружини. Якщо захотіти, все це легко
перевіряється та доводиться слідчими діями вже детективів НАБУ. Так працює ланцюжок.
ДАЛІ БУДЕ…
ІБРАГІМ САДИХОВ,
«ЦЕНТР ЖУРНАЛІСТСЬКИХ
РОЗСЛІДУВАНЬ» УМТК «СТОЛИЦЯ»
Матеріал повністю читати на
порталі stolica-ua.com
3
ШКОЛА ЛІДЕРСВА УМТК «СТОЛИЦЯ»
№ 16-17/08 – 15–30 серпня 2021 року
ПРО ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ І ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Фото зроблене в м. Абуджа
(ЦЕНТРАЛЬНА АФРИКА)
26 листопада 2О17 р. ПОСОЛЬСТВО САМОСТІЙНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ УКРАЇНА, де я перебувала з МІСІЄЮ
ДОБРОЇ ВОЛІ
1. Журналістське розслідування та доступ до публічно інформації – «Громадська журналістика»
2. Що таке журналістське розслідування?
3. Журналістське розслідування:
– ексклюзивний журналістський
матеріал на суспільно важливу тему, при цьому існують особи або структури, які намагаються приховати інформацію стосовно цієї теми.
– Синтетичний жанр аналітичної
публіцистики, що дозволяє зробити розслідування з використанням елементів аналітичної статті, інтерв’ю,
репортажу, офіційних матеріалів.
4. «Журналістське розслідування – всебічне і докладне дослідження
якоїсь мало вивченої, закритої або ретельно приховуваної теми, в процесі роботи над якою доводиться
долати небажання певних структур
надати інформацію, що цікавить журналіста.
• це журналістський матеріал, заснований, як правило, на власній роботі і ініціативі, на важливу тему, яку
окремі особи або організації хотіли б
залишити в таємниці» (Роберт Грін).
5. Що потрібно для Журналістського розслідування
– Люди як джерела інформації
– Різного роду документи й уміння працювати з ними.
– Уміло проведене інтерв’ю.
– Висока мораль і почуття соціальної відповідальності (Стів Вейнберг «Щоденник репортера»).
6. Тема! тема? тема…
7. Пам’ятайте!
Ми проводимо ЖУРНАЛІСТСЬКЕ, а не кримінальне розслідування. Не варто собою, своєю роботою заміняти правоохоронні органи.
8. Структура роботи
– Тема: пошук, розробка (деталізація)
– Збір інформації (відкриті, закриті джерела)
– Обробка і аналіз інформації (планування, логіка викладу)
– Написання
– Юридичний допублікаційна експертиза
– Уточнення, друк.
9. Гіпотеза (або доказати, або спростувати) робота над гіпотезою
подача результатів роботи
10. Вимоги
– оперативність;
– точність;
– достовірність;
– збалансованість;
– відокремлення фактів від коментарів та оцінок;
– повнота;
– простота.
11. Джерела
– розмови, інфо зі ЗМІ (обов’язкова перевірка!)
– Офіційні документи (не менш обов’зково)
– Сайти: Вісник державних закупівель https://tender.me.gov.ua/
Єдині реєстри:
– Судових рішень www.reyestr.court.gov.ua/
– Юридичних та фізосіб http://irc.gov.ua/ua/reestr_edr – інші
12. Інформація через запит
13. Доступ до публічної інформації
Публічна інформація відображена
та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була:
– отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або
– яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної
інформації, визначених цим Законом.
14. Трискладовий тест
п. 2. ст.6 ЗУ про доступ до публічної інформації
Обмеження доступу до інформації
здійснюється відповідно до закону при
дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи
злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або
прав інших людей, для запобігання
розголошенню інформації, одержаної
конфіденційно, або для підтримання
авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації
може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої
інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
15. Як писати запит?
Відповідно до п. 5. ст. 19 ЗУ про
доступ до публічної інформації: Запит
на інформацію має містити:
1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або
вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
16. Строки
Відповідно до ст. 20 ЗУ про доступ до публічної інформації:
1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій,
катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь
має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
17. Зразок (ІРРП) (назва куди звертаєтесь ) (ПІБ ваше) (поштова адреса або адреса електронної пошти, контактний номер телефону) (e-mail) ЗАПИТ НА ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
Відповідно до ст. 34 Конституції України, ст. 5 Закону «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного
одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Згідно з статтями 3, 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов’язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію у тому числі за максимально спрощеною процедурою подання інформаційного запиту на інформацію. Враховуючи викладене, прошу надати публічну інформацію, (перелічуєте) Звертаю Вашу увагу, що відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Відповідь прошу надати мені у встановлені
законодавством терміни письмово за вказаною адресою – повторити!. (підпис) (ПІБ) число, рік.
ПРАВА ЖУРНАЛІСТІВ – це масштабні можливості… доступ до інформації, дозвіл на зброю, захист законом, врегульовано ст.ст 171, 345-1, 347-1, 348-1, 349-1 ККУ.
ВАЛЕНТИНА ЕЛІАС
Тележурналіст, Головний редактор телевізійних програм
Українська Мовна Телекомпанія
«СТОЛИЦЯ»
ТЕРМІНИ НАДАННЯ ВІДПОВІДЕЙ НА ЗВЕРНЕННЯ ТА ЗАПИТИ ЗАЯВНИКІВ
І. ЗВЕРНЕННЯ (ПРОПОЗИЦІЯ,
ЗАУВАЖЕННЯ, ЗАЯВА, КЛОПОТАННЯ, СКАРГА).
Термін надання відповіді – не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
ІІ. ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ
(викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов’язаних з його депутатською діяльністю, до органів місцевого самоврядування здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз’яснення з питань, віднесених до їх компетенції). Термін надання відповіді – 10 календарних днів, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки – один місяць.
Якщо депутатське звернення зоб’єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, депутату місцевої ради зобов’язані письмово повідомити про це з обґрунтуванням мотивів необхідності продовження строку розгляду.
ІІІ. АДВОКАТСЬКИЙ ЗАПИТ
(письмове звернення адвоката до органу місцевого самоврядування про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання
правової допомоги клієнту). Термін надання відповіді – не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом
більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
IV. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАПИТ
(прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні). Термін надання відповіді – 5 робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних
явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформаціїабо потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих
днів з обґрунтуванням такого продовженн
4
ШКОЛА ЛІДЕРСВА УМТК «СТОЛИЦЯ»
№ 16-17/08 – 15–30 серпня 2021 року
ДЕРЖАВА І ПРАВО
ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА В УКРАЇНІ: ЩЕ РАЗ ПРО «ПЕРЕМОГУ» ЧИ КОЛАПС?
БОГДАН ПОШВА
СУДДЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ,
ЗАСЛУЖЕНИЙ ЮРИСТ УКРАЇНИ
ЗМІСТ «НОВОУТВОРЕННЯ»
Для всіх зрозуміло, що зміни в Конституцію щодо правосуддя передбачали лише перейменування Верховного Суду України у Верховний Суд згідно Закону України №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі — Закон №1401-VIII) і набрали законної сили 30 вересня 2016 року.
З указаної дати ВСУ, ще не перейменований на ВС, оскільки 3 жовтня 2016 року звернувся з поданням до КСУ про неконституційність його ліквідації Законом №1402-VIII, продовжував здійснювати правосуддя у всіх категоріях справ до 15 грудня 2017 року, тобто ще майже протягом року, до припинення його діяльності процесуальним Законом №2147-VIII.
А вже 15 грудня 2017 року було порушено ключовий аспект верховенства права — дію Конституції (ст. 8), яка має найвищу юридичну силу — законом, який приймається на її основі та повинен їй відповідати. Тут ідеться не тільки про Закон №1402-VIII, але й про процесуальні зміни, внесені Законом №2147-VIII, якими 12 суддів ВСУ, обраних безстроково Верховною Радою України, позбавлено права здійснювати правосуддя.
Хоча у конституційному провадженні щодо Закону №2147-VIII не йдеться про припинення ним дії конституційного органу — ВСУ як підставу для визнання закону неконституційним, а тільки про порушення встановленої Конституцією процедури його ухвалення, рішення КСУ немає і досі. Важко уявити, щоб для КСУ ця колізія стала «бермудським трикутником».
Аналогічна підстава неконституційності Закону №2147-VIII — внаслідок порушення встановленої Конституцією процедури ухвалення закону — була успішно розглянута КСУ щодо Закону України «Про засади державної мовної політики» у рішенні від 28.02.2018, яким цей закон було визнано неконституційним.
«Зависання» державної волі частини суддів КСУ щодо вирішення конституційних проблем правосуддя, які містяться у законах №1402-VIII і
№2147-VIII, дало підстави для зневаги верховенства права як державним органам, так і їх посадовим особам для показової ліквідації найвищого судового органу держави всупереч вимогам Конституції.
Богдан Пошва: «Обґрунтованість руйнування касаційної практики викликає тривогу не тільки в науковців, але й у суддів усіх рівнів та юрисдикцій.»
ПРОБЛЕМА КОНСТИТУЦІЙНОСТІ
ЗМІН
Фактично відбулася підміна конституційного принципу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції, звичайним законом, і як наслідок — підміна передбаченого ст.125 Конституції найвищого судового органу в системі судоустрою ВСУ на ВС, який Конституцією не створено,а тому є неконституційним і незаконним одночасно.
В історії України КСУ уже розв’язував подібний конфлікт конституційного принципу верховенства права і закону у рішенні КСУ №7-зп від 23.12.1997, коли Верховна Рада України (далі — ВРУ) наділила своїми повноваженнями щодо парламентського фінансово-економічного контролю створену нею Рахункову палату. Посилаючись на найвищу юридичну силу Конституції в державі, КСУ вирішив, що ВРУ, приймаючи закони, не має права допускати невідповідностей щодо будь-яких положень, прямо закріплених у Конституції України» (пп. 3 п. 1 рішення). Інакше, за визначенням КСУ, це означало перерозподіл конституційної компетенції шляхом ухвалення закону, що можливо тільки шляхом унесення змін до Конституції.
У згаданому рішенні КСУ застеріг законодавця, що «делегування конституційних повноважень, якими наділена ВРУ, Рахунковій палаті — органу, створеному законом, є неконституційним, оскільки «делегування цих повноважень іншому органу Конституція не передбачає».
І саме такий конфлікт повторився 2 червня 2016 року при прийнятті Закону №1401-VIII про зміни до Конституції і Закону №1402-VIII щодо судоустрою держави.
Незважаючи на зміни в Конституцію лише у частині перейменування ВСУ, 27 жовтня 2016 року ВРП рішенням №3021/0/15-15 погоджує визначену ДСА не кількість суддів перейменованого ВСУ, а кількість суддів касаційних судів у складі новоутвореного Верховного Суду. Тобто не Верховна Рада України за конституційною процедурою, а ДСА і ВРП розпочинають процедуру утворення «нового Верховного Суду», про який ідеться у Законі №1402-VIII, що прямо суперечить вимогам Конституції.
Тобто ще у жовтні-листопаді 2016 року ДСА і ВРП спільно з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі — ВККС), знаючи фундаментальні рішення КСУ щодо меж дії Конституції та ухваленого парламентом закону, повинні були повідомити главу держави і парламент про виявлену колізію між Конституцією і законом №1402-VIII, зокрема, між діючим (лише перейменованим змінами до Конституції) ВСУ та не утвореним, а тільки передбаченим Законом №1402-VIII ВС і дочекатись рішення
КСУ за поданням ВСУ від 3.10.2016 щодо конституційності ліквідації ВСУ для продовження реформи.
Такий обов’язок на керівництво
ДСА, ВРП, ВККС, а пізніше «новоутвореного ВС», як і на будь-який державний орган, покладає ст. 19 Конституції, згідно з якою органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Коли б допустити, що це міг бути виняток із конституційних норм щодо найвищого судового органу — ВСУ, то і на цей випадок є рішення КСУ №5-
зп від 30 жовтня 1997 року у справі К. Г. Устименка, яке застерігає, що винятки з конституційних норм встановлюються самою Конституцією, а не іншими нормативними актами.
На жаль, сьогодні абсолютно очевидно, що дотримання верховенства права і виконання вимог Конституції в Україні — ще не обов’язок для державних органів і їх посадових осіб.
Прикладом цього є ліквідація конституційного органу — ВСУ: 12 суддів ВСУ, обраних безстроково, більше року позбавили права здійснювати
правосуддя, а з липня 2018 року їм взагалі не виплачується суддівська винагорода; 58 держслужбовців не допускає до робочих місць так званий «ліквідатор» через відмову брати участь у «ліквідації ВСУ» (детально ЗіБ №37 (1387) від 15.09–21.09.2018).
Верховний суд будь-якої держави, в т.ч. України може утворюватися лише Конституцією за передбаченою
у ній процедурою і діяти як конституційний орган, що в Україні втрачено з 15 грудня 2017 року. Виникає запитання: а ДСА і ВРП наділені Конституцією повноваженнями по формуванню кількісного складу ВС? Звичайно, що ні. Таких повноважень Конституція цим органам не надає. Проте у згаданому вище рішенні ВРП зазначено, що «кількість суддів касаційних судів Верховного Суду визначена ДСА з урахуванням прогнозованого судового навантаження і обсягу видатків, передбачених у проекті Державного бюджету України на 2017 рік на утримання Верховного Суду та оплату праці суддів цього суду».
Тоді виникає запитання: який орган держави сьогодні відповідає за гарантування конституційних прав і
свобод людини у судочинстві України, коли прогнозованість навантаження на суддів визначають органи, які правосуддя не здійснюють і не
можуть ні впливати, ні відповідати за його організацію?
Межі повноважень органів та посадових осіб, утворених Конституцією, і тих, які передбачені законом, таких, наприклад, як конституційний орган Верховний Суд України і «новоутворений Верховний Суд», що тільки передбачений законом (а навіть не утворений), КСУ визначав двічі.
Так у рішеннях про гарантії діяльності народного депутата України №7- рп/2003 від 10 квітня 2003 року та про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом №17-рп/2009 від 7 липня 2009 року КСУ на прикладі повноважень глави держави зазначив, що «повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України, а це унеможливлює прийняття законів, які встановлювали б інші його повноваження». Аналогічно визначаються повноваження будь-якого іншого конституційного органу.
Оскільки «новоутворений ВС»
тільки передбачений законом, а не утворений змінами до Конституції, він не має повноважень найвищого судового органу держави, передбаченого ст. 125 Конституції, і не діє як конституційний орган відповідно до положень ст. 129 Конституції.
Єдиним органом законодавчої
влади в Україні, згідно ст. 75 Конституції, є парламент — Верховна Рада України (далі — ВРУ), порядок роботи якої також встановлено Конституцією та Регламентом ВРУ (ст. 83). Прийняття рішень ВРУ, згідно ст. 84 Конституції, передбачене виключно на її пленарних засіданнях.
Аналогічно ст. 113 Конституції визначено вищий орган виконавчої влади — Кабінет міністрів України (далі — КМУ), який приймає рішення виключно на засіданнях цього органу.
Конституцією передбачено кількість народних депутатів ВРУ, повноваження комітетів, депутатських комісій, а прийняття рішень — лише ВРУ як єдиним органом законодавчої влади на пленарних засіданнях. У назві ВРУ, як і КМУ, додатково не вживаються назви комітетів, міністерств, і вони не діють від імені парламенту чи уряду.
Так само ст. 125 Конституції передбачено, що найвищим судовим органом є Верховний Суд, і в його назві, як і в назвах ВРУ, КМУ, немає назв будь-яких органів з окремою назвою «суд».
ПРОБЛЕМА КОНСТИТУЦІЙНОСТІ СТАТУСУ
Визначальним для статусу і назви перейменованого ВСУ, про який ідеться у ст. 125 Конституції, є рішення КСУ
у «справі про Касаційний суд України» №20-рп від 11 грудня 2003 року, де зазначено про неконституційність утворення Касаційного суду України
за наявності в Конституції ВСУ.
На відміну від конституційного органу ВСУ, у складі «новоутвореного ВС», згідно ст. 37 Закону №1402 –VIII,
діють:
1) Велика Палата Верховного
Суду;
2) Касаційний адміністративний
суд;
3) Касаційний господарський
суд;
4) Касаційний кримінальний суд;
5) Касаційний цивільний суд як окремі судові органи, що ст. 125 Конституції не передбачено.
Всупереч вимогам ст. 19 Конституції, ВККС оголошувала й проводила конкурси на посади суддів указаних касаційних судів «новоутвореного» ВС, а не до перейменованого ст. 125 Конституції ВСУ. Зрозуміло, що
суддів було призначено на вакантні посади до конкретного касаційного суду як юридичної особи, а не до перейменованого Конституцією ВС.
Конкурс на зайняття посад суддів ВП ВС рішенням ВККС взагалі не оголошувався і не проводився, хоча її процесуальні повноваження, передбачені Законом №2147-VIII (розгляд
неконституційності якого триває), підтверджують, що Велика Палата ВС є окремим судовим органом (ст. 45 Закону №1402-VIII), однак не ВС, передбаченого ст. 125 Конституції.
Обрання суддів ВП ВС зборами
суддів відповідних касаційних судів з числа суддів цих касаційних судів без проведення конкурсу та призначення їх на ці посади не Президентом України за поданням ВРП не відповідає
вимогам ч. 1 і 2 ст. 128 Конституції України, що підтверджує неконституційність діяльності цього органу.
«Перемога» чи колапс? Поставлена науковцями альтернатива в оцінці
здобутків у здійсненні правосуддя ВП ВС неминуче повертає нас до положень ч. 2 ст. 129 Конституції про те, що «судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних», здійснюється ВС як єдиним найвищим судом у системі судоустрою (ст. 125 Конституції), а не палатою, об’єднаною палатою касаційного суду чи ВП ВС.
Відповідно до змін у ст. 129 Конституції перейменований ВСУ не повинен мати у своєму складі касаційних судів, палат, об’єднаних палат касаційних судів чи Великої Палати, крім колегій суддів. Суддів ВС формально об’єднуватиме лише належність до певної юрисдикції, і тільки за таких умов тлумачення ним норм права підтверджуватиме його повноваження як найвищого судового органу, передбаченого ст. 125 Конституції.
Матеріал публікується частково. Повністю читати на порталі
stolica-ua.com
Богдан ПОШВА
«Неділька Столична»
About Us
Lorem ipsum dolor sit amet, sed diam nonumy eirmod tempor invidunt ut.
info@domain.com
careers@domain.com
+1 800 321 443